04 марта 2010

Як поїхав мій миленький на базар

Як поїхав мій миленький на базар, до рідні.
Купив мені черевики – ось вони, на мені! 

Щоб я його голубом звала, щоб я йому правду казала. 
Я не буду голубом звати і не буду правду казати.

Як поїхав мій миленький на базар, до рідні. 
Купив мені хустиночку – ось вона, на мені!

Щоб я його голубом звала, щоб я йому правду казала. 
Я не буду голубом звати і не буду правду казати.

Як поїхав мій миленький на базар, до рідні.
Купив мені, нагаєчку, ох вона ж по мені! 

Щоб я його голубом звала, щоб я йому правду казала.
Тепер буду голубом звати, та не буду правду казати! 


Добрий вечір, сусіденько

Добрий вечір, сусіденько, помагай біг.
Позич мені чоловіка хоч на два дні.
Дорагая сусідонько, не позичу 
Бо його за рік – за два не докличу. 

А позичу, сусідонько, граблі і коси,
Чоловіка не позичу скільки не проси. 
А ще можу позичити миски й ложки, 
Чоловіка не позичу ані трошки. 

А позичу, сусідонько, плуга й борони, 
Чоловіка не позичу – боже борони! 
Чоловіка не позичу, ні, не позичу, ні! 

Посилала мене мати

На вулиці музиченька грає,
 Мене мати гулять не пускає. 
 Ой, мати, мати, що ж ти наробила, 
Там Василь чекає, а ти не пустила. 

(На вулиці музиченька грає, 
Мене мати гулять не пускає. 
Ой, мамо, мамо, що його робити, 
Мабуть з Василечком хоче розлучити.)

Посилала мати до криниці:
„Іди доню, принеси водиці!”. 
Тільки з хати вийшла – Василя зустріла. 
А хіба ж я винна – нічка пролетіла. 

(Ой, люди добрі, що я веселенька, 
Я в цьому не винна, що нічка маленька).

Посилала мене в ранці мати:
„Іди, доню в поле жито жати!”. 
Сномика нажала – сіла спочивати,
Десь узяв Василько мені помагати.

Ой, мамо, мамо, що його робити, 
Мабуть з Василечком хочу розлучити.
Говорила мати, сварилася:
„В кого ж, доню, ти така удалася!?”

„Трішички у тебе, трішички у тата, 
А хіба ж я, мамо, в цьому винувата!?” 


ОЖЕНИВСЯ МИЛЕНЬКИЙ

 Оженився мій миленький 
Та взяв мене молоденьку.
А зозуля все кує. 

Мажу сіни, мажу хату. 
Не навчила мене мати.
 А зозуля все кує.

Хліб печу, а він гливкий, 
Борщ варю, а він гіркий. 
А зозуля все кує.

Кури хату замітають, 
Хлопці в вікна заглядають.
А зозуля все кує. 

ПІСНЯ ПРО КОВАЛЯ

 Ой, ковалю, коваль, коваленько
Чом не куєш заліза тоненько?
Чи у тебе заліза немає? 
Чи у тебе сталі не хватає? 

Єсть у мене заліза вдоволі, 
Є у мене дівка до любові.
Вона мені дитя народила,
Вона ж мені лиха наробила. 

Вона ж мені лиха наробила –
Моє дитя в криниці втопила. 
Щоб криниця до дна вимерзала, 
Щоб те дитя наверх не зринало. 

Були в мене у коморі гроші.

Були в мене у коморі гроші. 
Були в мене у коморі гроші. 
Ти пив і я пила, ти казав, а я носила, 
 Я носила гроші для Альоші. 

Були в мене у коморі груші. 
Були в мене у коморі груші.
Ти пив і я пила, ти казав, а я носила, 
Я носила груші для Андруші. 

Були в мене у коморі сливи. 
Були в мене у коморі сливи. 
Ти пив і я пила, ти казав, а я носила, 
Як були ми молоді й щасливі. 

Ой у полі жито стелиться низенько.

Ой у полі жито стелиться низенько.
Добре тому жити, що любов близенько.
А моє кохання в зеленім садочку
Сивим конем грає тай у холодочку. 

Сивим конем грає – мальована бричка.
Люблять мене хлопці, що я невеличка. 
Що я невеличка та ще й небагата 
В мене кавалерів завжди повна хата. 

Завжди повна хата та ще й повні сіни. 
В мене кавалери повсігда красиві. 


Ой у полі вітер віє

Ой у полі вітер віє,
А жито половіє. 
Ой козак дівчину та вірненько любить
Та занять не-е посміє. 

Ой того ж він не займає,
Що сватати має, 
Ой того він тай не горнеться, 
Що славоньки боїться.


Летів орел через сад зелений

Летів орел через сад зелений 
Тай став калину клювать. 
Любив козак молоду дівчину 
Та й став її забувать.

Вона його, сволоч, отроїла 
Та й стала його питать:
«Ой ти милий, розлюбимий, 
Ой де ж тебе поховать?» 

«Поховай же мене, розлюбима,
Де сходяться три шляхи: 
Один в Київ, другий у Полтаву, 
Третій в самую Москву» 


Накриточка молода

Та ще сонце не зайшло,
як зробилась темнота. 

Та нещаслива та дівчина, 
котра любить козака.

Котра любить козака
та козак сяде та поїде – остаюся я сама.

Остаюся я сама та остаюся я сама – 
ні дівчина, ні вдова.

Ні дівчина, ні вдова –
Накриточка молода. 


Летів орел сизокрилий.

Летів орел сизокрилий.
Вой-да скажи правдоньку, де мой милий?

А твой милий на работе.
Вой-да у литейному заводі. 

А він робе – виробляє. 
Вой-да мідні трубоньки виливає.

Пройшла паронька по заводу. 
Вой-да пішла славонька по народу. 

Пішла славонька по народу. 
Вой-да на ту дівчину, що без роду.