24 февраля 2010

А В ПОЛІ БЕРЕЗА

А В ПОЛІ БЕРЕЗА

А в полі береза, а в полі кудрява,
Хто йде не минає – березу ламає.

Хто йде не минає – березу ламає.
Горе тому жити, хто щастя не має.

Вийду за ворота – трава зеленіє.
За хорошим мужем жена молодіє.

За хорошим мужем жена молодіє.
А за недобрим мужем з личенька марніє.


У ЛУЗІ ОЗЕРЕЧКО

У ЛУЗІ ОЗЕРЕЧКО

Ой у лузі озеречко,
Там плавало відеречко –
Соснові тростя, дубове денце.
Не цурайся, моє серце.

А як будеш цуратися,
Будуть люди сміятися.
Вийди, дівчино, вийди, кохана,
Поговоримо з тобою.

Ой рада б я виходити,
З тобою, милий, говорити.
Лежить нелюб на правой ручке,
Я боюся розбудити.

Ой, дівчино моя люба,
Одвернися від нелюба,
Буду стріляти, буду влучати
С під зеленого дуба.

Ой чи влучиш, чи не влучиш,
Тільки жизнь мою розлучиш.

ТУМАН ЯРОМ, ДОЛИНОЮ


ТУМАН ЯРОМ, ДОЛИНОЮ

Туман яром, туман яром,
Мороз долиною, мороз долиною
Та мороз долиною.
Ой насправді та насправді
Живеш з дівчиною.
Хоч по правді та по правді
Треба з нею жити.

Один місяць сходе,
А другий заходе.
Козак до дівчиноньки –
Ге-е-ей ! – щовечора ходе.
Не ходи козаче, не ходи до мене,
Бо любов не вірная –
Ге-е-ей ! – не візьмеш ти мене.

У ГАЮ КРИНИЦЯ

У ГАЮ КРИНИЦЯ

У гаю під кручею криниця,
Там вода холодна ключова,
Там дівчина гарна білолиця
Про любов та молодість співа.

На весні вона там брала воду
З нових відер хлюпалась вода
Хлопці поверталися з походу
Натягали коням повода.

Хлопці поверталися з походу,
Усміхнулась лагідно до них,
гарними очима привітала,
напоїла коней вороних.

Від’їжджав, просив, щоб не скучала,
Руку тиснув – дальня моя путь
І тоді, як восени приходять,
Я вернусь, про мене не забудь.

У гаю, де трави процвітають
Довго–довго будемо ми жить
І осіннім золотистим ранком
Над криницею береза зашумить.

ЗОРЯ ВЕЧІРНЯЯ

ЗОРЯ ВЕЧІРНЯЯ
Зоре вечірняя світи не погасай,
Вийди коханая до мене в темний гай.

А я виходила та не діждалася,
Забрали милого, а я осталася.

Повезли милого понад березами,
А я облилася дрібними сльозами.

Зоре вечірняя, світи не погасай,
Більше не вийду я до тебе в темний гай.

ТІТКА МАРІЯ




ТІТКА МАРІЯ

ЗАГУБИЛАСЬ СТЕЖИНА В ЗАВІЇ,
ЗАХОВАЛАСЬ В ЗЕЛЕНЕ ТЛО.
ДЕ ЖИВЕ ТЕПЕР ТІТКА МАРІЯ,
ДОБРА ЖІНКА НА ВСЕ СЕЛО?

ЗНАЛА ТРАВИ, ЗБИРАЛА КВІТИ,
ПІСЕНЬ СПІВАТИ ХОДИЛА.
ЙШЛИ ДО НЕЇ ДОРОСЛІ І ДІТИ,
ВІДЧУВАЛИ ДОБРА В НІЙ СИЛУ.

А ВОНА ВСІХ ВІТАТИ РАДА,
ЗАСПІВАЄ – ЗАГОЇТЬСЯ РАНА,
ЯКЩО КОМУСЬ ЗАВДАНО ШКОДИ,
АБО ДУШУ ХТО ВРАЗИВ ОБМАНОМ.

ЗАСПОКОЇТЬ, СЛОВОМ ЗІГРІЄ,
ВІДЖЕНЕ НЕСПОДІВАНЕ ЗЛО
ДЕ ЖИВЕ ТЕПЕР ТІТКА МАРІЯ,
ДОБРА ЖІНКА НА ВСЕ СЕЛО?