ОЙ ХМЕЛЮ МІЙ, ХМЕЛЮ

ОЙ ХМЕЛЮ МІЙ, ХМЕЛЮ 

Ой хмелю мій, хмелю, 

Хмелю зелененький. 

Де ж ти хмелю зиму зимував, 

Що й не розвивався? 

Зимував я зиму, зимував я другу.

Зимував я в лузі на калині, 

На самій, самій вершині. 

Ой сину мій, сину, 

Сину молоденький. 

Де ж ти сину нічку ночував, 

Що й не роззувався? 

Ночував я нічку, ночував я другу, 

Ночував я у тії вдовиці, 

Що сватати буду.

ЖУРАВЛІ

ЖУРАВЛІ 

В синім небі осінні поради. 

Журавлі, журавлі, журавлі.

Може бути якраз вони сядуть

У твоєму далекім селі. 

Журавлі, друзі милі, хороші, 

Якщо будете в тому краю, 

То не в службу, а в дружбу вас прошу, 

Відшукайте дівчину мою. 

І як вечір багряно–рожевий 

Розіллється в пітьмі голубій, 

Передайте привіт ви від мене 

Журавлиною піснею їй. 

По той бік гора, а по той друга

По той бік гора, а по той друга, 

А між тими крутими горами сходила зоря. 

Ой то не зоря, ой то не ясна, 

Ой то ж моя молода дівчина по воду пішла.

А я за нею, як за зорею, 

Сивим конем понад синім морем. 

ПОНАД ЛУГОМ ЗЕЛЕНЕНЬКИМ

ПОНАД ЛУГОМ ЗЕЛЕНЕНЬКИМ 

Понад лугом зелененьким, 

Понад лугом зелененьким

Брала вдова льон дрібненький.

Вона брала–вибирала, 

Вона брала–вибирала, 

Тонкий голос подавала. 

Там Василько сіно косе, 

Там Василько сіно косе, 

Тонкий голос переносе. 

На дубовий стіл схилився, 

На дубовий стіл схилився, 

Тяжко–важко зажуривя. 

Чого синку не веселий, 

Чого синку не веселий, 

Чого не п’єш, не гуляєш?

Дозволь, мати, вдову брати,

Дозволь, мати, вдову брати, 

Тоді буду пить, гуляти. 

Не дозволю вдову брати, 

Не дозволю вдову брати, 

Вдова вміє чарувати. 

Вдова вміє чарувати. 

Чарувала мужа свого, 

Чарувала мужа свого, 

Причарує й сина мого. 

Причарує й сина мого. 

ЗЕЛЕНИЙ ДУБОЧЕК

ЗЕЛЕНИЙ ДУБОЧЕК

Зелений дубочок на яр похилився, 

Молодий козаче, чого зажурився? 

Чи воли пристали, чи з дороги збився? 

Воли не пристали, з дороги не збився. 

Любив три дівчини тай не оженився. 

Одну дівчиноньку засватали люди,

Другу дівчиноньку розраяли люди, 

А третя дівчина сама не схотіла. 

ОЙ ГАЛОЧКИ ЧУБАРОЧКИ

ОЙ ГАЛОЧКИ ЧУБАРОЧКИ

Ой галочки чубарочки, підніміться в гору.

Молоденькі некрутики, поверніться додому.

Ми б і раді вернутися – Майор не пускає.

Гей-гей, гей-гей! Майор не пускає. 

Не так майор, не так майор, як майора мати, 

вона хоче нашими кістками містки будувати. 

А нашою червоною кровю Річки наповняти.

Гей-гей, гей-гей! Річки наповняти.

ЯК ПОЇХАВ САВРАДИМ

ЯК ПОЇХАВ САВРАДИМ 

Як поїхав Саврадим у поле орати, 

Його жінка Саврадимка – до корчми гуляти.

Гуляла, гуляла, трохи напилася,

Наварила борщу, каші – в поле потряслася.

Ходила, блукала, милого шукала.

Сіла собі в Берестечку тай повиїдала.

Їла чи не їла – попросила пити, 

А він її запрягає – їде волочити. 

Випрягає з борони – запрягає в рало. 

Птр-р-р! стій моя люба – ще додому рано! 

Випрягає з рала – запрягає в бричку.

Оце тобі моя мила за такую звичку. 

ТРИ КРИНИЧЕНЬКИ

ТРИ КРИНИЧЕНЬКИ

Ой у полі три криниченьки. 

Любив козак три дівчиноньки: 

Чорнявую та білявую,

Третю руду препоганую. 

Я чорнявую люблю

До білявої залицяюся,

А з третьою препоганою,

Мабуть, піду розпрощаюся. 

Половина тих садків цвіте, 

Що так рано осипаються. 

Не всі дівки ідуть заміж, 

Що любляться та кохаються.

ЧЕРВОНА РУЖА

ЧЕРВОНА РУЖА

Ой піду я лугом стежкою в’юнкою, 

Де червоні ружі, як мої літа. 

Там живе коханий, серденьком обраний, 

Що мене так ніжно пригорта. 

Зав’яжу йому я русою косою 

Срібні карі очі, щоб одну кохав.

Тільки ружа знає, що серденько крає,

Як одній мені він присягав. 

За вечірнім кругом сонечко сідає 

І туман спливає в голубу росу. 

На життя красиве, на любов щасливу 

Я червону ружу принесу.


Тільки ружа знає
Як серденько крає,
Як мені навік він
Присягавсь.

А В ПОЛІ БЕРЕЗА

А В ПОЛІ БЕРЕЗА

А в полі береза, а в полі кудрява,

Хто йде не минає – березу ламає.

Хто йде не минає – березу ламає.

Горе тому жити, хто щастя не має.

Вийду за ворота – трава зеленіє.

За хорошим мужем жена молодіє.

За хорошим мужем жена молодіє.

А за недобрим мужем з личенька марніє.

У ЛУЗІ ОЗЕРЕЧКО

У ЛУЗІ ОЗЕРЕЧКО

Ой у лузі озеречко,

Там плавало відеречко –

Соснові тростя, дубове денце.

Не цурайся, моє серце.

А як будеш цуратися,

Будуть люди сміятися.

Вийди, дівчино, вийди, кохана,

Поговоримо з тобою.

Ой рада б я виходити,

З тобою, милий, говорити.

Лежить нелюб на правой ручке,

Я боюся розбудити.

Ой, дівчино моя люба,

Одвернися від нелюба,

Буду стріляти, буду влучати

С під зеленого дуба.

Ой чи влучиш, чи не влучиш,

Тільки жизнь мою розлучиш.

ТУМАН ЯРОМ, ДОЛИНОЮ

ТУМАН ЯРОМ, ДОЛИНОЮ

Туман яром, туман яром,

Мороз долиною, мороз долиною

Та мороз долиною.

Ой насправді та насправді

Живеш з дівчиною.

Хоч по правді та по правді

Треба з нею жити.

Один місяць сходе,

А другий заходе.

Козак до дівчиноньки –

Ге-е-ей ! – щовечора ходе.

Не ходи козаче, не ходи до мене,

Бо любов не вірная –

Ге-е-ей ! – не візьмеш ти мене.

У ГАЮ КРИНИЦЯ

У ГАЮ КРИНИЦЯ

У гаю під кручею криниця,

Там вода холодна ключова,

Там дівчина гарна білолиця

Про любов та молодість співа.

На весні вона там брала воду

З нових відер хлюпалась вода

Хлопці поверталися з походу

Натягали коням повода.

Хлопці поверталися з походу,

Усміхнулась лагідно до них,

гарними очима привітала,

напоїла коней вороних.

Від’їжджав, просив, щоб не скучала,

Руку тиснув – дальня моя путь

І тоді, як восени приходять,

Я вернусь, про мене не забудь.

У гаю, де трави процвітають

Довго–довго будемо ми жить

І осіннім золотистим ранком

Над криницею береза зашумить.

ЗОРЯ ВЕЧІРНЯЯ

ЗОРЯ ВЕЧІРНЯЯ

Зоре вечірняя світи не погасай,

Вийди коханая до мене в темний гай.

А я виходила та не діждалася,

Забрали милого, а я осталася.

Повезли милого понад березами,

А я облилася дрібними сльозами.

Зоре вечірняя, світи не погасай,

Більше не вийду я до тебе в темний гай.

ТІТКА МАРІЯ

ТІТКА МАРІЯ

ЗАГУБИЛАСЬ СТЕЖИНА В ЗАВІЇ,

ЗАХОВАЛАСЬ В ЗЕЛЕНЕ ТЛО.

ДЕ ЖИВЕ ТЕПЕР ТІТКА МАРІЯ,

ДОБРА ЖІНКА НА ВСЕ СЕЛО?

ЗНАЛА ТРАВИ, ЗБИРАЛА КВІТИ,

ПІСЕНЬ СПІВАТИ ХОДИЛА.

ЙШЛИ ДО НЕЇ ДОРОСЛІ І ДІТИ,

ВІДЧУВАЛИ ДОБРА В НІЙ СИЛУ.

А ВОНА ВСІХ ВІТАТИ РАДА,

ЗАСПІВАЄ – ЗАГОЇТЬСЯ РАНА,

ЯКЩО КОМУСЬ ЗАВДАНО ШКОДИ,

АБО ДУШУ ХТО ВРАЗИВ ОБМАНОМ.

ЗАСПОКОЇТЬ, СЛОВОМ ЗІГРІЄ,

ВІДЖЕНЕ НЕСПОДІВАНЕ ЗЛО

ДЕ ЖИВЕ ТЕПЕР ТІТКА МАРІЯ,

ДОБРА ЖІНКА НА ВСЕ СЕЛО?