Посилала мене мати

На вулиці музиченька грає,

 Мене мати гулять не пускає. 

 Ой, мати, мати, що ж ти наробила, 

Там Василь чекає, а ти не пустила. 

(На вулиці музиченька грає, 

Мене мати гулять не пускає. 

Ой, мамо, мамо, що його робити, 

Мабуть з Василечком хоче розлучити.)

Посилала мати до криниці:

„Іди доню, принеси водиці!”. 

Тільки з хати вийшла – Василя зустріла. 

А хіба ж я винна – нічка пролетіла. 

(Ой, люди добрі, що я веселенька, 

Я в цьому не винна, що нічка маленька).

Посилала мене в ранці мати:

„Іди, доню в поле жито жати!”. 

Сномика нажала – сіла спочивати,

Десь узяв Василько мені помагати.

Ой, мамо, мамо, що його робити, 

Мабуть з Василечком хочу розлучити.

Говорила мати, сварилася:

„В кого ж, доню, ти така удалася!?”

„Трішички у тебе, трішички у тата, 

А хіба ж я, мамо, в цьому винувата!?”