А мати вишивала рушники
Півнями і калиною край двору.
І слалися доргами нитки
Неначе журавлі в осінню пору. (2)
Приходять і тепер в осінню пору
Ті рушники волошками розшиті.
І дивляться з них матерені очі
І чорнобривці росами умиті.
Життя з них починається і доля
І зустріч, і кохання, і розлуки.
І житні колоски із того поля
Де сонце гладить материні руки.
Комментариев нет:
Отправить комментарий